fbpx

Лінійні елеватори в Північній Америці

♦

Опубліковано: 27 Січня 2020

Інфраструктура зберігання зерна в Північній Америці вважається однією з найрозвиненіших у світі. Окрему увагу хотілося б приділити лінійним елеваторам, які активно використовуються в США і Канаді.

Будівництво елеваторів бере свій початок ще в 50-х роках XX століття – спочатку будувалися дерев’яні зерносховища, згодом більшою популярністю стали користуватися бетонні силоси. Згодом лідируючі позиції стали займати металеві силоси і склади тимчасового зберігання. З кожним роком елеваторів стає все більше і більше, на зміну старим комплексам приходять нові – більш потужні та технологічні. А тепер про все по порядку.

У сільськогосподарських районах лінійні елеватори зустрічаються через кожні 5-10 км, це обумовлено великим попитом. Зазвичай вони орієнтовані на 1-2 сільгоспкультури.

Для північної частини США це кукурудза і соя. У Канаді, в південних провінціях, фермери здебільш орієнтовані на пшеницю, ріпак, ячмінь і сою. Потужності та обсяги сховищ середнього елеватора в США і Канаді істотно відрізняються від потужностей елеваторів в країнах СНД. Це обумовлено в першу чергу тим, що на Заході зерновий сектор орієнтований на великі обсяги продукції. Пріоритетним завданням на будь-якому елеваторі є швидкість відвантаження і завантаження.

Налагоджена система роботи на терміналі дозволяє вивантажувати автотранспорт в найкоротші терміни. У штаті Іллінойс інженери елеватора спланували вивантаження автотранспорту так, щоб машина могла вивантажитися за 7-10 хв. Кожен етап проходження автозерновоза займає не більше 2-3 хв., адже в першу чергу елеватор повинен думати про час фермера, який постачає зерно. Не доводилося бачити кілометрових черг з зерновозів, що дуже характерно для елеваторів в країнах СНД. На середньому елеваторі зазвичай працює 15-20 чоловік. Мінімізація людських ресурсів тільки позитивно позначається на роботі елеватора.

Більшість елеваторів оснащено не тільки силосами, але і складами підлогового зберігання. Слід зазначити, що найчастіше склади підлогового зберігання вміщають в себе більший обсяг зерна, ніж силосні конструкції.

На сьогоднішній день все більшою популярністю користуються тимчасові сховища американських виробників. Вони є недорогою альтернативою традиційним методам зберігання зерна в силосах або складах. Установка такої системи зберігання набагато дешевше силосних і складських конструкцій. Варто зауважити, що контроль якості зерна в подібних сховищах не поступається аналогічному процесу в силосах, що обумовлено застосуванням системи аерації, як і в силосах.

Однією з переваг цього комплексу є те, що його можна встановити в будь-якому зручному місці. Зерно в сховище завантажують за допомогою норії, пересувного шнека або стрічкового конвеєра. Що стосується силосів, то останнім часом аграрії стали частіше зводити металеві сховища, але багато хто досі будує бетонні. Останнім віддають перевагу елеватори, які розраховані на часте завантаження і відвантаження. Також, за словами інженерів, бетонні силоси більш теплоємність. В середньому будівництво такого силосу коштує в 3 рази дорожче, ніж будівництво металевого, і, тим не менш, бетонні конструкції досі користуються великою популярністю.

Транспортне обладнання орієнтоване на великі потужності роботи. Характерною рисою для американців і канадців є те, що вони намагаються все зробити із запасом. Це правило поширюється на конвеєри та норії. Слід зазначити, що на більшості елеваторів не встановлена ​​система аспірації. Особлива увага приділяється зерносушаркам і очисному обладнанню американського і канадського виробництва. Варто зазначити, що в Канаді та США дуже розвинені комплекси для зберігання бобових культур – це окрема ніша в структурі сільського господарства цих країн. Більшість продукції на цих терміналах орієнтована на експорт.

Виходячи з вищесказаного, видно, що лінійні елеватори є найважливішою ланкою в АПК цих країн. Впровадження нових технологій і переоснащення існуючих комплексів виводить зернову галузь Північної Америки на провідні позиції в світовому сільському господарстві. В реаліях сільськогосподарського сектора країн СНД, що має високий потенціал, але істотно відстає в технологічному плані, північноамериканський досвід може виявитися безцінним.

Богдан Демидюк