Захист енергетичних об’єктів металоконструкціями

Опубліковано: 02 Березня 2026

Енергетична система України – одна з ключових цілей російської агресії. Перші масштабні удари по енергетичним об’єктам розпочалися у жовтні 2022 року – і активно тривають дотепер. Атаки мають системний характер та спрямовані як на фізичне руйнування, так і на дестабілізацію функціонування української енергосистеми в цілому. Масштабні пошкодження об’єктів генерації та розподілу електричної енергії здатні спричинити гуманітарну катастрофу. Але щоб завадити цьому та зменшити наслідки енергетичного терору, держава вживає комплексних заходів – технічних та організаційних. Одним з таких рішень, яке допомагає частково зберегти енергетичні потужності, є фізичних захист об’єктів. 

Загрози для українських енергетичних об’єктів під час війни

Енергетична інфраструктура стикнулася з цілим комплексом складних викликів та загроз з боку агресора. Ракетні та дронові удари спрямовані на ураження теплових електростанцій, теплоелектроцентралей та інших об’єктів генерації, руйнування високовольтних підстанцій, які беруть участь у транспортуванні електроенергії від електростанції до споживача. Особливо небезпечними є пошкодження трансформаторів високої потужності, які мають тривалий цикл виготовлення за індивідуальними замовленнями. Атаки також спрямовані на магістральні та розподільчі мережі, які відповідають за передачу електроенергії та її розподіл між регіонами та містами.

Швидке відновлення енергооб’єктів не завжди можливе через технічні складнощі, логістичні обмеження, дефіцит обладнання навіть в масштабах світового ринку, тривалі терміни виробництва унікального енергетичного обладнання. За таких умов кожна наступна атака збільшує вразливість системи та масштабує руйнівні наслідки. Графіки відключення світла, балансування генерації та витрат, перерозподіл потоків, імпорт електроенергії з країн ЄС – всі ці заходи не дають високої ефективності, поки обстріли тривають, а енергетична інфраструктура залишається без надійного фізичного захисту. Знижується стійкість енергосистеми, ремонтні роботи стають дорожчими та складнішими. Щоб енергетична система України продовжувала демонструвати високий рівень адаптивності до загроз, необхідно впроваджувати технічні рішення для будівництва енергетичних захисних споруд.

Цілі та задачі будівництва захисних споруд для енергетичної інфраструктури

В умовах регулярних атак стійкість енергетичних об’єктів частково підвищує будівництво захисних споруд різного рівню. Держава ставить конкретні задачі – розробляє інженерний захист, тестує різні інженерні рішення, запускає програми будівництва захисних споруд (екранів, каркасів, габіонів, сіток тощо). Цілі таких заходів:

• захистити складне дороговартісне обладнання від пошкодження через потрапляння БПЛА, ракетних ударів, вибухової хвилі, пожеж;
• забезпечити безперервне енергопостачання, мінімізувати наслідки дефіциту електроенергії для побутових та промислових користувачів;
• створити більш безпечні умови для персоналу енергетичних об’єктів, захист пунктів управління, які керують великими ділянками мережі;
• підвищити загальну стійкість енергосистеми до зовнішніх негативних впливів;
• забезпечити довгострокову адаптацію інфраструктуру до роботи в екстремальних умовах військової агресії;
• сформувати стабільний багаторівневий захист енергетичних об’єктів в умовах, коли ворог постійно змінює тактику.

Трирівнева система захисту енергооб’єктів

Урядом впроваджується трирівнева система, яка захищає енергооб’єкти від загроз різної інтенсивності. Логіка захисту – поетапне зниження ризику ураження.

• Перший рівень – захист від уламків та вибухової хвилі. Захисні конструкції першого рівню – це габіони (короби з металевої сітки, наповнені камінням), біг-беги (м’які контейнери з сипучим наповнювачем). Захист розміщується поблизу об’єктів енергетики, щоб зменшити вплив ударної хвилі, затримати уламки БПЛА та ракет, локалізувати пожежі.
• Другий рівень – антидроновий захист. Для захисту від прямого влучання шахедів встановлюються бетонні бар’єри, металеві сітчасті куполи та каркаси, які мінімізують ризики прямого влучення БПЛА в об’єкт енергетичної інфраструктури. Технологія особливо актуальна для обладнання, розташованого без укриття на території відкритих розподільчих пристроїв.
• Третій рівень – захист від ракетних ударів. Запобігти прямому влучанню ракет можливо будівництвом повного захисту – монолітних саркофагів, які утримують потужний удар та допомагають уникнути масштабних руйнувань підстанцій та об’єктів генерації. Також розробляються проєкти побудови нових підстанцій під землею з захистом кількома шарами бетону – такий захист потребує найбільших інвестицій, які вимірюються у мільярдах гривень. Третій рівень – це поки що перспективний напрямок, який знаходиться на стадії розробки технічних рішень та оцінки економічної ефективності.

Паралельно з будівництвом захисних споруд використовуються додаткові заходи – засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), ППО, робота мобільних вогневих груп, системи сповіщення, часткове заглиблення обладнання в грунт, кіберзахист, ШІ-моніторинг в режимі реального часу. Такий підхід не гарантує стовідсоткового захисту від ворожих атак, але значно зменшує наслідки руйнувань та мінімізує ризики критичних уражень об’єктів. Збудовані захисні споруди, які на сьогодні активно функціонують, вже встигли довести свою ефективність – неодноразово допомагали зберегти дороговартісне обладнання від прямих влучань та зменшити витрати на ремонт і відновлення. 

Енергетичні укриття – види захисту енергетичної інфраструктури

Для захисту ЛЕП, підстанцій, трансформаторів, ліній електропередачі та інших об’єктів енергетичної інфраструктури використовуються захисні споруди різних типів:

• Металеві сітки – антидронові куполи, навіси, сітчасті огорожі по периметру. Захищають від уламків та потрапляння FPV.  
• Металоконструкції для енергетики – жорсткі каркаси, рами, куполи, портали, екрани, виготовлені з металевого профілю. Мають посилену захисну функцію, використовуються як опори для монтажу сітчастих конструкцій.
• Бетонні укриття – монолітні кожухи, стіни, перегородки, які закривають відповідальні компоненти об’єктів, можуть бути частково заглиблені в грунт. Забезпечують захист від вибухової хвилі та уламків.
• Габіони – короби з металевої сітки з твердим кам’яним наповненням, які зберігають стабільну форму під ударними навантаженнями, стримують удар, розподіляють силу удару при потраплянні уламків.
• Біг-беги – насипний наповнювач у м’яких контейнерах для стримання вибухової хвилі.

Замовити металоконструкції для захисту енергетичних об’єктів можна на нашому заводі ДП-Україна – ми виготовляємо металоконструкції будь-якої складності під ключ за індивідуальними проєктами з послугами доставки і монтажу.

Досвід інших країн

Країни, які мають тривалий досвід воєнних або терористичних загроз, формують системні підходи до захисту критичної енергетичної інфраструктури. Україна переймає світовий досвід, використовує ефективні рішення, враховує помилки інших країн, застосовує успішні технології. 

Ізраїль

Ізраїль вибудував комплексну модель захисту енергетичної інфраструктури в умовах постійної ракетної загрози. Основою є багаторівнева протиповітряна оборона, включаючи «Залізний купол» та інші системи, що перехоплюють цілі різної дальності та мінімізують ризик ураження критичних об’єктів. Паралельно посилено фізичний захист підстанцій і вузлів мережі бетонними укриттями та інженерними бар’єрами. Значну увагу приділено кібербезпеці: енергомережі інтегровані з системами моніторингу загроз у режимі реального часу. Ключовим напрямком стала децентралізація – розвиток сонячної генерації, систем накопичення енергії та резервних джерел живлення для лікарень і військових об’єктів. В стратегії реалізується принцип довгострокової стійкості системи до зовнішніх впливів та швидкого відновлення навіть під час атак. 

Південна Корея

Південна Корея тривалий час перебуває в умовах воєнної напруги з Північною Кореєю, що змусило побудувати власну потужну модель захисту інфраструктури. Ключовий акцент – поєднання фізичної, протиракетної та кібероборони. Енергетичні об’єкти, зокрема АЕС, мають посилений фізичний захист та жорстке розмежування систем управління. Значну увагу приділено кібербезпеці: впроваджено багаторівневий захист і регулярні спільні навчання з США для протидії хакерським атакам. Додатково країна підвищує стійкість через розподіл генерації, розвиток зеленої енергетики та відновлюваних джерел. Чіткі протоколи реагування на надзвичайні ситуації дозволяють забезпечувати безперервність енергопостачання навіть у кризових умовах.

Фінляндія

Фінляндія має розвинену систему захисту енергетичної інфраструктури через своє геополітичне положення та історичний досвід конфліктів з СРСР. Країна вибудувала захист енергетики на основі концепції «загальної безпеки», яка передбачає координацію держави, бізнесу та суспільства. Критична інфраструктура має багаторівневий фізичний захист і системи резервування. Енергетична модель базується на децентралізації та наявності швидкозапускних резервних потужностей. Значну увагу приділено кібербезпеці, постійному моніторингу загроз і вдосконаленню законодавства. Розвиток атомної, вітрової генерації та систем накопичення підвищує енергонезалежність. Фінляндія також активно підтримує Україну, передає обладнання та ділиться експертним досвідом для зміцнення стійкості енергосистеми.

Пріоритетні об’єкти захисту в Україні

Система захисту в Україні будується за пріоритетами – першочергово посилюються об’єкти, від яких максимально залежить стабільність енергосистеми, а пошкодження можуть викликати масштабні блекаути. Пріоритетність визначається не лише вартістю об’єкта, а й тим, яку роль він відіграє в єдиній енергетичній системі, скільки об’єктів залежить від його роботи, чи можна знайти тимчасове альтернативне рішення. Найбільш відповідальні компоненти енергетичної інфраструктури, які потребують посиленого захисту:

• Генеруючі потужності. Ураження електростанцій (АЕС, ГЕС, ТЕЦ, ТЕС, СЕС, ВЕС) призводить до дефіциту електроенергії. Виникає необхідність аварійного імпорту або застосування графіків відключень. Захист передбачає фізичне укриття ключового обладнання, розосередження установок, резервування живлення для забезпечення внутрішнього функціонування станцій.
• Вузлові підстанції та магістральні ЛЕП. Підстанції є вузловими точками розподілу та перетворення електроенергії, а магістральні мережі ліній електропередачі забезпечують транспортування на великі відстані між містами, регіонами та з країн ЄС. Пошкодження вузлової підстанції може ізолювати цілі області або створити перевантаження на суміжних напрямках. Найбільш вразливими є силові трансформатори великої потужності, виготовлення яких займає місяці і роки.
• Живлення критичної інфраструктури. Особливого захисту потребують об’єкти, від яких залежить функціонування держави та життєзабезпечення населення: лікарні, системи водопостачання, мережі зв’язку, транспортна інфраструктура, військові об’єкти. Навіть короткочасне знеструмлення таких споживачів призводить до серйозних наслідків. Крім фізичного захисту енергетичних вузлів, впроваджується резервування ліній живлення, підключаються автономні джерела, системи накопичення. В пріоритеті – забезпечити безперервну роботу державної критичної інфраструктури навіть під час інтенсивних ворожих атак.

Проблеми та виклики енергетичної безпеки України

Багато проєктів захисту енергетики досі знаходяться на етапі розробки та обговорення. Частина енергооб’єктів вже мають захисні споруди, частина – залишається в небезпеці. Чому неможливо реалізувати програми у стислі терміни, щоб зменшити наслідки руйнувань та зберегти стабільність системи? Реалізація таких програм потребує складного інженерного проєктування, експертиз і погоджень. Обмеженість фінансування та дефіцит спеціалізованих матеріалів і обладнання також сповільнюють процес, особливо коли паралельно тривають аварійні ремонти після обстрілів. Крім того, повторні атаки та безпекові ризики ускладнюють будівельні роботи, змушуючи переносити терміни або змінювати технічні рішення вже в процесі реалізації. Основні виклики та проблеми:

• Технічні та фінансові обмеження. Серйозною проблемою є дефіцит трансформаторів та іншого високовольтного обладнання, яке має довгий термін виробництва. Суттєво впливає технічна неможливість захисту відкритих систем, розташованих на великій площі. Велике значення має висока вартість відновлення зруйнованого обладнання та необхідність одночасного фінансування ремонту, модернізації та захисних споруд.
• Часовий фактор. Час є критичним параметром енергетичної безпеки. Відновлення великої підстанції або магістральної лінії може тривати місяці. Повторні атаки не дають вільного часу між ремонтами – деякі об’єкти зазнають багатократних ударів поспіль за короткий проміжок часу без можливості проведення ремонтних робіт між атаками. Модернізація та будівництво нових захисних споруд потребують часу на проєктування, виробництво та логістику, що також обмежує швидкість реагування.

Перспективи та стратегія захисту енергетики в майбутньому

Стратегію захисту енергетичних об’єктів почали розробляти у 2023 році. Організацією захисту енергетичних об’єктів займається Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Щоб пришвидшити будівництво, кабінет міністрів створив Координаційний центр інженерного захисту, який об’єднує представників місцевої влади, уряду, операторів енергетичної інфраструктури. Задачі центру – визначати пріоритетні об’єкти, координувати дії, контролювати виконання робіт, оптимізувати фінансування. У 2026 році президент анонсував підготовку нових планів захисту 230 об’єктів енергетичної інфраструктури по всій Україні. 

Стратегічно держава налаштована не тільки на термінове усунення наслідків ударів, а на побудову системно стійкої енергетичної моделі. Планується масштабніше інвестувати у захисні споруди, модернізацію магістральних мереж, розробку рішень швидкого відновлення. В планах – фізичні укриття об’єктів, антидронові рішення, резервування підстанцій, розподілена генерація. Нові об’єкти будуватимуться вже з урахуванням воєнних ризиків з потенціалом фортифікації та кіберзахисту. Стратегія спрямована на формування довгострокової стійкості, щоб енергосистема залишалася надійною навіть після завершення війни. 

FAQ

Які енергетичні об’єкти найбільш вразливі та чому?

Найбільш вразливими є великі генеруючі потужності (ТЕС, ГЕС, ТЕЦ, окремі компоненти АЕС) та вузлові підстанції, пошкодження яких може призвести до блекаутів цілих регіонів.

Чи можна будувати енергооб’єкти під землею?

Це можливо для ліній електропередачі та деяких інших видів обладнання, але критично збільшує вартість і складність будівництва. Підстанції та відкриті розподільчі пристрої мають масштабні габарити та займають величезні площі – повністю сховати їх під землею неможливо.

Чому неможливо захистити 100% об’єктів?

Енергосистема України складається з тисяч підстанцій та десятків тисяч кілометрів ЛЕП. Повний фізичний захист кожного елемента потребував би колосальних ресурсів, фінансів і часу, особливо в умовах безперервних атак та повторних обстрілів. Тому доводиться розставляти пріоритети та основну увагу спрямовувати на стратегічно важливі об’єкти.